|
Теплий вечір, тільки двоє,
на губах горить печаль,
то останній день на морі,
далі відстань - тільки даль...
він так ніжно обіймає,
силует її стрункий,
теплий вітер затихає,
навіть він в полоні мрій...
тихий шепіт тоне в морі,
десь лунає звук музик,
навіть неприступні гори,
задивилися на них...
далі - тільки кілометри,
все, і ніби без образ,
навіть вишукані метри,
не дібрали б влучних фраз,
щоб сказати та відчути,
ту солодку терпку мить,
коли хочеться ще бути,
коли серце ще щемить,
коли більше вже не буде,
відстань знову розведе,
ну, не можуть просто люди,
розірвати вмить усе...
в нього гарна там робота,
їй так треба в універ,
всі загорнуті в турботи,
де не місце для афер,
але поряд ще так добре,
несерйозно, може, так,
коли серце таке горде,
знов дострибує до п'ят
ось і все, згора світанок,
він, вона - солодка мить,
може, й не останній ранок,
але як же відпустить,
ні, вже треба, ось прощання,
сльози капають з очей,
все, автобус, розставання,
згас вже їх останній день...
все...кінець...що буде далі?
все вирішує життя,
поки ж в радісній печалі,
літо йде у небуття...
ID:
440994
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.08.2013 23:53:59
© дата внесення змiн: 01.08.2013 23:53:59
автор: Sama_po_Sobi
Вкажіть причину вашої скарги
|
