Минуле, так просто, не забувається.
І не викреслиш, ти так просто мене із пам"яті.
Якщо кохала - воно дасть себе знати, воно
згадається. Хіба що, покосить склероз або
вада серця. А я, писатиму й далі. Бо знаю,
читаєш це, а значить надія іще залишається.
Ти не права, я не відмовлюсь від слів, що тобі
говорив. Я не з тих! Я не з тих, хто так просто
коханням на вітер кидається. Та боюсь не тій
вірив. І боюсь що не ту полюбив.
Я вірю - написане не стирається. Хай ожива
на папері, те мале що для тебе прожив.
І мрії твої, там без мене, нехай збуваються.
Свою мрію сакральну, я загубив...
Загубив, там де мрії втрачаються.
Мрії тих, хто безтямно, та нажаль, не взаємно любив.
P.S.
Я спишу, ще не один лист.
Писатиму, поки останнє слово,
не залишить на папері -
ледь чутний, передсмертний писк.
Він буде крапкою, а поки
я лиш ставлю кому,
