Він чекає,вона кохає,і сплелися всі думки,
подих вітру,кінець світу,і летимо навтьоки.
Він думки свої снує лиш про неї,
в неї є своя любов,а у тої свій покров...
Одне за іншим без кінця, де життя, де гра оця???
Сумно, вихор здавлює тепло,
двері зачинені, але зосталося "вікно"....
Та не дістанеш висоти, не маєш крил,тобі - повзти...
Та вона нехай не жде, вона полонена,
вона бреде в гущавині, сама, одна. Ти скажеш:"Ні!".
