І схожа хмаринка на тебе,
По небу спокійно пливе,
Вона є частинкою неба,
Нагадує нам про живе.
Нагадує нам про розлуку,
Домівки тепло,
Про ніжно- лагідну руку,
Інакше і будь не могло.
Позаду твоєї хмаринки,
І ще дві біжать,
То наші любові перлинки-
Чого ще я можу бажать.
Хіба по скоріш повернутись,
Щоб час промайнув,
До тебе отак пригорнутись,
Тоді і щасливий я був.
Уста із устами злилися,
Смакую - як добре вино,
Жили кров"ю усі налилися,
Відчуття це зверху дано.
Відвести очей неможливо,
І по тілу мурахи біжать,
Навкруги усе не важливо,
Ну як же тебе не кохать.
Ти лише в однім оксамиті,
Я тобою живу ідишу,
І заради цієї миті,
Я ніколи тебе не лишу!
Вітерець підганяє хмаринку,
Таку схожу на тебе,
Зупинилась лише на хвилинку,
Вона є частинкою неба.
Почала віддалятись у вись,
Уже ледве помітно,
Ти за мене поки не журись,
Посміхнися привітно.
Злилася хмаринка із небом,
Зникла як дим без вогню,
Схожа так сильно на тебе,
До нестями тебе я люблю...
