Ось місячні липневі ночі
І тихо липа шелестить
У цьому шелесті так ніжно
Я чую дощ собі бринить,
Співає пісню загадкову,
Чарує нею і п`янить
Я чую ніжну колискову,
Коли на дворі темна ніч
І всі слова твої, що ніжно
Мені тоді ти говорив:-
"тебе люблю я",
Чую знову,але тепер вже увісні
Твої слова я не забуду,
У свому серці збережу
І нагадаю тобі зранку
У пісні теплого дощу,
У пахощах весни і літа
Тому що в пам`яті моїй вони живі
Твої слова що на світанку
Ти ніжно говорив мені,
Тоді здавалось нам що наше
кохання житиме завжди
Де подівались наші мрії
З тобою світлі , що були ?
Любов свою так легко вбити
І загубити назавжди,
Коли є місце егоїзму,
А вірності немає в серці місця,
Чи ревнощі немов хвороба
Затьмарюють собою знову розум,
Невміння пробачати і змовчати,
Коли потрібно щоб небуло сварки,
Чи небажання бути більш духовно зрілим
І нести більшу вже відповідальність
Любов є вартою щоб ми її чекали
І вірили у неї поки ми живемо.
