Тепер, ти просто...знайомий. І ніяк інакше.
А, здавалось, ще пів-року тому, я називала тебе більш ніжно та милозвучно - коханий...
...Коханий- слово, яке прискорило серцебиття.
Отрута, слово-отрута, яка неймовірно швидко проникає в організм, розноситься по тілу з кров'ю, протидії якої немає, не винайшли, не вигадали. А може це просто вигадка? А якщо...кохання- це просто вигадка. Якщо немає такого почуття? Якщо це все туман, ілюзія, затьмарення, забуття...
Так, я була в тій країні. Країні- Забуття. А править там королева Амнезія. Вона заставляє "закрити очі" на все, не звертати увагу на оточення, на світ, і внутрішній, і зовнішній. І люди в ній- нейтральні, бо забулись про погане і про хороше, взагалі про все забулись. Всі кольори змішані, немає чорного, немає білого, навіть сірого немає. Є колір- прозорий, нейтральний. І знайти кордон цієї країни важко, майже неможливо. І коли ти все ж, якимось чином, доберешся до митниці, не смій розслаблятись. Бо на митниці стоять солдати-пофігісти. Яких важко переконати, щоб вони мають випустити тебе у сусідні королівства- Пам'яті, Спогадів, Згадок.
Я була там, але повернулась. В найбільш слушний момент. Коли бурі вгамувались, дощ змінився сонцем.
І тепер, ти просто знайомий. І ніяк інакше.
ID:
444738
Рубрика: Проза
дата надходження: 22.08.2013 14:12:02
© дата внесення змiн: 22.08.2013 19:03:39
автор: Катерина Пташка
Вкажіть причину вашої скарги
|
