Розквітла квіточка в садочку,
А хлопчик грається в куточку.
І сонце сходить, і заходить,
Та квітка діточок вродить.
Хлопчина також підростає,
Вже зовсім в інші речі грає.
Та квітка стала квітником,
А хлопчик справжнім мужиком.
Прошли і місяці, роки,
Вже жінки йшли, а не дівки.
І чоловік одного ранку,
Спустився біля свого ганку.
І спогади про батька й маму,
Зрубав квітник і квітку саму.
Що так батьки його любили,
Рубав, кромсав її що сили.
Бо сам нічого не надбав,
Не працював, не наживав.
А жив тим, що батьки лишили,
Для нього скарб вони копили.