Під зірками розпущені язики,
Під ними ноги стоять на землі.
Зливаються феромонами,
Хімічні хвилини нічні.
Годинник промовив нуль дві, двадцять дві,
Тож у квітковий алеї, на духовній дуелі,
Знаходьте руки, ключі, від сейфу
У виді плоті її, що навпроти стоїть.
Ось тільки звідки тут світло.
І звідки у світлі дзвінких крадіїв
Дорога порожня знайшла собі дім.
На глобусі точками вказані ми.
Не зв'язані майже нічим,
А в "майже" корінь все таки є.
Відсотки, нулі, і мрії пусті.
Від холоду й періодів дощових,
Давно заржавіли покинуті в нікуди,
Чи то рідні руки, чи то так товариші,
Із цінниками на спині.
Фабричні, штамповані, кодовані,
Зруйновані. І ні, і ні, і ні... .
