|
Осіннє сонце особливе,
щодня стає надмірно сиве,
від цього воно більш красиве,
дивлюсь на нього як на диво.
Реакції у мозку маршем йдуть,
абстракції в уяві пропливають,
і я ,студент із факультету навігації,
жадаю корабля модернізацію,
щоб пережить цунамі циркуляцію,
що призведе до смерті нації,
мені потрібна медитація,
або пройде в мені руйнація,
в душі шкідлива радіація,
нас познайомить із мутацієй,
тоді переживу реінкарнацію ,
або загину в інформації,
не допоможе серце стимуляція,
засну в легких галюцинаціях,
де вигадка, закони гравітації
і полечу в столицю Франції.
Тут в кожному кутку , урбанізація,
уже не помічаю я дистанцію,
я в світі, де нема фальсифікації,
де люди не поділені на фракції,
немає тут дискримінації,
та це всього лиш імітація,
я знов поглянув на осіннє сонце,
яке постукалось в моє віконце,
що породило не просту есенцію,
яка становить принцип квінтесенції.
ID:
451843
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.09.2013 18:30:59
© дата внесення змiн: 30.09.2013 18:39:29
автор: Вова Федорук
Вкажіть причину вашої скарги
|
Заковиристо однако. 
