07.10.2013* 20:10
В тому місяці я успішно продовжував завалювати Іспит Здоровим глуздом.
Коли ми з Баженом були останній день в санаторії, то у нього раптом розболівся зуб. Прийшлось іти в сільську амбулаторію, куди два рази на тиждень приїздив стоматолог. І якраз це був один з цих днів.
В амбулаторії вже була черга, коли ми прийшли, але стоматолог так і не приїхав, зуб у Бажена якось непомітно перестав боліти.
В черзі мою увагу привернула горбата дівчина десь за 20 років, яка мала красиве обличчя. Вражала така неочікувана сполука. Коли приїхали до Києва, то, здається, на одній із лекцій у Планетарії я почув про систему самокорекції під назвою "Ключ". І загорівся ідеєю допомогти цій людині. Написав листа. У неї виявилось, що сестра працює у Києві, то вона приїхала і я почав з нею працювати. Як не дивно, але у неї виявились гарні сенсорні здібності і вона майже миттю засвоїла самолікування.
У мене тільки-тільки почали руки працювати - це було дивним: я клав свої руки на тіло людини і вони самі, немов розумні істоти, починали роботи масаж. Мені залишалося тільки дивитися за їх рухами і дивуватися тому, що я ніяк не контролюю їх дію. І це було значно виразніше, ніж коли я рятував свою доньку Богдану і їй робив масаж. То я і робив цій дівчині масаж спини, хребта.
Покращання було, але дуже малі.
І раптом мені приходить сон, де я бачу залізничну катастрофу - вагони валяються ліворуч від колії, хоча голова та хвіст поїзда стоять на колії, а та частина колії, де відбулася катастрофа, відкинута праворуч, рейки перекручені, а деякі шпали відірвані від них. Думаю: "Немов кіфоз і сколіоз одночасно." І починаю прокидатися і в цей момент Голос каже: "Навіщо піднімати вагони, якщо колія зруйнована?"
Прокинувшись, я ледве на задихнувся від сорому, бо зрозумів, що можливість допомогти цій людині давно пройшла. Через два дні вона поїхала до себе додому. Подарував їй дорогу книгу по анатомії скелету, ретельно написав інструкцію, подарував свою художню роботу...
Але і зараз я картаюсь цією історією.
Місяць котився по закономірностям одержимості - я почав засвоювати маятник в абетковій системі, нехтуючи безпекою роботи з цим простим і нібито нешкідливим інструментом; блоками йшли сни, в яких різноманітно обсмоктувалась тема нібито збереження, а фактично - руйнування сім'ї; з'явилося переконання, що маю вихід на Інформаційне поле, хоче що це за поле - не замислювався; В.Дорошенко почав уникати мене.
Але не все було, судячи з усього, таке погане, бо 25.09.1990 отримав два сни, один за одним.
Перший сон був ясний, чистий і навіть веселий.
У просторі праворуч від мене спочатку з'явився погляд, як усмішка Чеширського кота, потім він перемістився і завіс напроти мене і перетворився в очі без обличчя - пронизливі білі, без очних яблук, тільки зореподібні очі. Вони уставились в мене вороже, холодно, зло та відчужено. Суто чужі очі.
І тоді я, посміхаючись, вирішив що їх слід переробити. І от, подаючи вольові команди, почав, перш за все, міняти їх колір, потім - і форму. Вони немов згасли, повільно стали сірими, потім сіро-блакитними, спокійними, показово сумірні, покірні і навіть добрі.
Було неймовірно весело. Я припинив свої вольові зусилля і відпустив їх на волю. Дійсно було радісно/весело: я можу це робити!
Другий сон був дуже неприємний, обурливий.
Я завіс у повітрі, у фіксованій точці. Я - незалежний спостерігач.
Внизу, під мною, метрів 3 нижче від мене, штабель дров чи дошек. Біля них вбивають людей. Із автоматів. Вишикували у шеренгу навпіл одягнутих людей і розстрілюють.
Раптом хтось із тих, кого вбивають, вихоплює лимонку і кидає її у катів. Вона вибухає біля одного із катів, що одягнутий у темно-синій стрій. Він поранений у ногу. Тоді кати хапають ще трьох із натовпу, кидають до штабелю дров та стріляють в них.
В мені поступово і невблагано випливає, а потім вибухає: "Ненавиджу війну! Мені мерзотно все це бачити!" З мене досить. Треба йти звідси.
І я йду у просипання.
Читаю записи того часу і сумно стає від знайомлення із самим собою в минулому, в стані одержимості. Виявляється, що я жив у стані хаосу думки, у переконанні, що маю телепатичний контакт із В.Дорошенко через маятник, що мав такий же самий контакт із Господом, робив спроби кодувати дружину на збереження сім'ї і масу іншої ахінеї на задану тему. Чого коштує, наприклад, такий запис:
" 30.09.1990. Вчора прийшов пізно. Маю зв'язок із Владиславом. Він викликає мене "через ліву ногу". Гостро розумно: при непослуху чи тупості у мене віднімається нога. Поки що цього уникаю?"
Той місяць закінчився для мене переконанням, що я є пророк, що треба писати якесь нове Євангеліє, що я є дванадцятим втіленням (Чого? Кого?), що можу за допомогою маятника і абетки зчитати імена попередніх своїх втілень. При цьому я ще весь час питав себе, чи не шизофренік я?
Тепер розумію, що головним чудом того місяця слід вважати те, що мене дружина не здала до будинку навіжених, а для цього мала всі підстави. Напевно, рятувало мене тільки те, що вона так сильно рвалася до свого коханця, що не помітила таку гарну можливість позбутися мене.
21:15
ID:
453203
Рубрика: Проза
дата надходження: 07.10.2013 21:21:38
© дата внесення змiн: 07.10.2013 21:21:38
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
