Серцю сумно у тиші порожній,
Сльози капають з моїх очей.
А у темряві цій тривожній
Лиш могили померлих людей.
В порожнечу простягну долоні -
"Де ти, Мамо?!" - вуста ще тремтять.
О, як боляче здавлює в скронях
І нестерпно щоки горять.
Похилилась. Не можу стояти.
І стискає у грудях моїх.
Як Ти міг в мене, Боже, відняти
Найріднішу людину з усіх?!
Адже бачиш, не можу я жити,
За що так караєш мене?
Ти ж усе мені можеш простити, -
Поверни! Я благаю Тебе!
Ні, я знаю, закон не змінити,
Неможливо змінити й життя.
І не зможе ніхто замінити
Материнські любов й почуття.
Хай ніхто в цілому світі
Не пізнає болю душі.
Бережіть кожної миті
Почуття материнські оці.
І коли мати скаже "прощай" Вам,
І коли розлучитесь ви, -
Не забудьте про неї ніколи,
Пам'ятайте про неї завжди!
