Давай візьмемо частинку нашого літа і понесемо у осінь. Давай навіки у пам'яті збережемо цитрусові дні нашої солодкої розлуки, нашого чекання, нашої безмірної любові. Ми кохались лиш тільки у снах, наші душі зливались думками під одним небом, нас єднав телефон. Нам казали:“не пара“, нам підсипали розлуку, але не було “нас“, були “ми“. Давай згадаємо безкінечні обвіяні пристрастю вечори, наші мрії, наше ніжне кохання. Дарма, що нас розділяють сотні кілометрів, ти завжди поруч зі мною. Наші серця б'ються разом, я вглядаюся в тебе і бачу себе, я дихаю тобою моє карооке щастя... Давай будем разом завжди...
