Як швидко проходить час…
Як мить, пропливають будні,
Що були, здається, для нас.
Та ні…Просто доби занудні!
Як швидко проходять моменти,
Радісні частиночки життя,
Їх не повернеш вже…Все стерто
Що минуло – то гора сміття…
Дитиною ще був недавно,
І щойно школу закінчив.
Здавалось все це так забавно,
Що пів життя уже прожив…
А там вже ВНЗ, сім*я, робота,
Одноманітність день за днем.
Ще чверть життя за горизонтом…
А ми вже далі йдем і йдем.
Обов*язки, турбота, сварки,
Надія ще деньок прожити!
І чай вже робиш без заварки,
Бо думаєш, як зупинити…
І тільки в шістдесят доходить,
Як швидко ти вже постарів,
Як швидко… Від думок вже нудить!
Надієшся, щоб часом не здурів…
Привіт життя – усмішки рідних,
І перший погляд, перше слово…
Прощай життя – струм сліз блакитних,
Тунель і світло…Ніч навколо…
