Лабіринтом життєвим тиняюся,
Із безвихідь кутів вибираюся,
І це щастям чомусь називається
Як людина весь вік побивається.
Якби всі лабіринти зламалися,
То задумки б усі удавалися,
Тоді щастячком всі упивалися,
Переможцями всі називалися.
Нині ж є серед нас переможені,
Нещасливці, безвихіддю скошені,
Невдоволені тим, що знеможені,
З духом мов черевики поношені.
Лабіринти життя не спрямляються,
Наший шлях закрутити стараються,
У безвихідь кутів нас штовхаючи,
За наївну безпечність караючи.
Так у цьому житті вже влаштовано,
Перемога не всім гарантована,
Лабіринтом життя тож й тиняємось,
Переможцями стати стараємось.
Може краще усім об’єднатися
І своєї мети добиватися,
Але щастячко різне у кожного
І чекання вінця переможного.
22.05.07.
