Сім миль безлюдних доріг,
сім кРоків назустріч Їй.
Її вірші - твій оберіг,
загорнутий в неба сувій.
Схвильовано між рядків
читаєш її життя.
Постійний гість твоїх снів
вона, вона, лиш вона...
У вузол твої думки
зв\'язала її рука.
У неї дотик легкий,
оболонка душі крихка.
Вона просто неподалік
та якась неприступно-терпка.
Своїм будням втрачаєш лік,
просто тонеш в коротких гудках......
Крім тієї є ще одна
для якої ти - цілий світ.
Ти для неї душі струна,
ти - її черешневий цвіт...
Вона також пише вірші,
в тих рядках - невзаємна любов,
її снів м\'які спориші
по яких ти босоніж пройшов.
Її ніжність неначе шовк.
Ти не бачив її очей!
Абісаль¤ ти б у них знайшов,
там побачив би зорі ночей...
Ваші душі десь поруч завжди
хоч між вами сім кРоків мовчань,
сім миль суші і сім води
і мільйони її сподівань......
Р.S Насправді - усе суєта.
Час до дірок минуле затер.
Твоє серце - коробка пуста.
Так раніше було. А тепер...
¤Абісаль - зона найглибших морських та океанічних глибин
Насамперед твір дуже сподобався ритмом. Із перших рядків припав до душі, а сам зміст почав грати на її струнах не соромлячись. Гарний твір, викликає емоції.
СвітанОk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
СіММиль. Збіг приг. Неприємно. А взагалі -дуже, дуже добре. Яскраво і класно. Як це я Вас раніше не читав. Ю ніби тернопільських добре знаю. Впізнав би по манері письма. Бо досить оригінальна манера письма. Удачі!
СвітанОk відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук. Приємно,що Вам сподобалось.
Зауваження врахую на майбутнє.
Заходьте ще)))
