24.10.2013* 17:35
Я продовжував працювати по годинам в КІБІ на Архфаці в майстерні Юрія Косенко і один раз розговорився з одним із викладачів кафедри Архітектурних конструкцій. Зараз, пригадавши цю зустріч, дивуюсь, бо з ним раптом якось несподівано розговорились, знайшли спільні точки у світоглядах, нам було цікаво, я навіть переночував у нього, але потім ми більше не зустрічалися, бо не було перетинання по роботі, а інших причин зустрічатися не було. Навіть імені його не пам'ятаю, тільки образ стоїть перед очима високого та інтелігентного чоловіка років за сорок.
Він сказав мені, що у нього є знайома жінка, яка працює в інституті, який ми спрощено називаємо "Водоканал". Інститут знаходиться в одному із "акваріумів" на площі Урицького (тепер Солом'янська площа). Ця жінка є контактор і дуже цікава. Мені треба обов'язково познайомитися з нею. Він якраз домовився зустрітися з нею завтра на 9:30, то пропонує мені переночувати у нього, він живе сам на Єреванській, бо дружина пішла від нього, а завтра ми разом підійдемо до неї. Вона буде рада. Я погодився.
Вранці ми були в цьому інституті. Дзвоник, вийшла жінка, забрала нас, він представив мене і ми пішли в актовий зал, бо там можна було спокійно розмовляти. Жінка дійсно зраділа мені, бо зустріла колегу, адже я був представлений як контактор. І пішов потік слів та речень.
Жінці треба було виговоритися. Як я її розумів! Вона розповідала у захваті, як після роботи годинами пише під диктову історію Солом'янки. Особливо її цікавить вулиця Островського. Ні. Вона народилася в іншому районі і живе в іншому. Просто зараз іде потоком інформація про вулицю, про її жителів про те, що там відбувалося із старих часів та аж до цього часу. Це так цікаво! Вона у такому захваті! Прендзевські? Ні, на цій вулиці такі не жили. Як так це не правда? Їй Говорять тільки правду! Але от що вона може розповісти...
Я вже не слухав, бо вся родина Предзевських жила на цій вулиці, там народилася моя мати, яка мала таке дівоче прізвище, там народився я. Родина була дуже велика. Три коліна працювало на Залізничних майстернях. На заводі "Київський вагонне-ремонтний завод" (КВРЗ) в музеї є стенд, присвячений цьому клану, який проробив спільно більше 250 років. Тепер виявляється, що в анналах Вищого Розуму їх всіх немає як напевно і мене.
Я продовжував недбало слухати, вставляв якісь відповіді та навіть довгі речення, а сам все думав: "Чому я тут? Навіщо?"
Нарешті жінка сказала, що вона хоче показати мені своє робоче місце та своїх підлеглих. В кімнаті стояв якийсь великий барабан у горизонтальному положенні. Він повільно крутився і я навіть десь вже прочитав, що за допомогою цього пристрою моделюють поведінку малих річок України. Покивав жінкам, що з цікавістю подивилися на мене, і ми вийшли у коридор.
- То як ви живете? - запитала нарешті мене жінка. Немов розуміла, що я вже навантажений її інформацією вщент.
- Тяжко. - відповів.
- Говорить, говорить, які у вас проблеми?
- Звичайні. Зараз, наприклад, нема де жити.
Реакція жінки була несподівана:
- Отже, зробимо так. Я переселю доньку у загальну кімнату. Син піде жити до бабусі. Я сама в другій кімнаті. От куди тільки мені діти чоловіка?
Я приголомшливо дивився на неї. Навіть був розчулений: незнайома людина так переймається моїми проблемами! А вона продовжувала планувати поселення мене до себе у квартиру.
І тут в моїй голові голосно прозвучав Голос:
"Стань навколішки перед цією жінкою і попроси у неї пробачення за те, що ти спровокував її на всі ці слова і наміри! Ми привели тебе сюди для того, щоб показати до чого приводить бездумне сприйняття інформації по Контакту і повна сліпа віра всьому, що отримує контактор. Ця жінка - грамофон, який крутить по колу одну і ту саму мелодію. Негайно проси пробачення і швидко іди звідти!"
Голос роздався так несподівано і мав таке суворе забарвлення, що я внутрішнє здригнувся. Жар сорому вдарив мене в обличчя. Я почав вибачатися перед жінкою і прощатися, прощатися. Вискочив на вулицю мов ошпарений і довго стояв, втупивши погляд у паркан Солом'янського кладовища та недобудову (тоді!) Розрахункового центру. Кволо потьопав до Будівельного інституту, а Голос сказав:
"Оговтався?
Це гарний урок тобі, бо поки що все, що Говорилося тобі, ти сприймав як марево. Вся Інформація, яка іде будь-якому контактору, є правдива, але це не означає, що в його інтерпретації вона правдива. Причин багато.
1. Кожний контактор є людиною із певними навантаженнями реального життя і тому він може прийняти Інформацію тільки просіючи через сито своїх явних і неявних переконань. Якщо можна було б дати Інформацію, наприклад, ідіоту, який фактично не має ніяких прив'язок свідомості до Реальності, то Інформація була б зафіксована повністю правдива.
2. Навіть якщо контактор має хист прийняти Інформацію хоча б частково правильно, то це не означає, що його фіксація відноситься до цієї Реальності. Як із цією жінкою. Вона приймає зациклене, але те, що приймає, відноситься до іншої Реальності. Звідси висновок: необхідно, щоб контактор все перевіряв в реальності. Зрозуміло?
3. Останнє. Не вся Інформація яку отримує контактор, може бути зрозумілою для інших людей, бо для цього необхідно, щоб Інформація опустилася до рівня цих людей чи щоб вони піднялися до рівня розуміння. Перше неможливе. Друге - для того і існує Контакт та інші форми прищеплення Людству розуміння Дійсності".
18:40
ID:
456381
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.10.2013 18:50:26
© дата внесення змiн: 24.10.2013 19:00:29
автор: Левчишин Віктор
Вкажіть причину вашої скарги
|
