Розгадав я, що за квіти
Ти ростила на білім вікні.
Злякалась, напевно, ти,
Побачивши мене уві сні.
Як ходжу серед білих квіток
І не бачу зірниці дня.
Нехай вона має радісний і суворий крок -
Все одно ти цілуєш мене щодня...
Ти не питаєш, злякалася, мила,
Ти страхаєшся сонце впустити:
Розпечене блукаюче коло
Не вміє так палко любити.
Вранці я підійшов, заспівав,
І не втаїш, що почула,
Як голос коханням дзвенів,
І білим квітом дмухнуло.
14.10.1997 р.; 24-25.10.2013 р.
А. Блок (оригінал)
Разгадал я, какие цветы
Ты растила на белом окне.
Испугалась, наверное, ты,
Что меня увидала во сне:
Как хожу среди белых цветов
И не вижу мерцания дня.
Пусть он радостен, пусть он суров —
Всё равно ты целуешь меня...
Ты у солнца не спросишь, где друг,
Ты и солнце боишься впустить:
Раскаленный блуждающий круг
Не умеет так страстно любить.
Утром я подошел и запел,
И не скроешь — услышала ты,
Только голос ответный звенел,
И, качаясь, белели цветы...
