Стіну поставити значно легше, ніж раз у раз будувать мости.
Стіну поставити значно легше,
Ніж раз у раз будувать мости.
Тепер обоє собі не брешем—
Ми обмінялись давким «Прости»…
Ідеш? Іди! Не спиню. Не встану
І за тобою не побіжу.
Змахну скупеньку сльозу останню
Таку непрохану і чужу.
Вже погляд твій не веде до раю,
Як вів колись через всі світи.
Стою й дивлюсь, як вогнем палають
Між нами спалені всі мости.
Кохання зжовкло,мов лист осінній,
А я ще марила про весну.
Уже не буду твоєю тінню—
Уже прокинулася від сну.
Я відмовляюсь від перемоги.
Слова всі важать не більш,ніж грам.
Душа гріховна аж до знемоги
Іде молитись за тебе в храм.
Уже не склеїти, не з’єднати
Того,що били багато раз.
Нам залишилось лише чекати,
Допоки все полікує час.
І зводим стіни, щоб оминати,
Щоб не зустрітись між ними знов.
І на одній із тих стін розп’яти,
Немов Ісуса свою любов!
