Тихенько стука цей осінній дощ,
Розплакалося небо, сіре-сіре…
Мені так сумно на душі чогось,
І все, що бачу за вікном, не миле!
Як не люблю я цей осінній час,
Коли на землю опадає листя,
Птахи летять в чужі краї від нас,
І сонечко сховалося, не блиска!
Я розумом все визнаю, та десь
В душі моїй оте тепло бажане...
Живу лиш тим, що сірість ця пройде,
І літечко повернеться, настане!
Тихенько стука цей осінній дощ,
Мені, напевно, не вистача когось...
20.09.2013
Глянув у люстро: чи не підійду на вакансію "когось"... Забракував! Осінь я люблю, бо саме в цю пору щось таке відкривається у душі, що якось особливо пишеться...
Гарний у Вас вірш!
Людмила Дзвонок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук, за усмішку!
Пробачайте, що відповідаю тільки зараз!
когось...
Секрет! 
