Немитого посуду сила-силенна.
Вже кухні не видно поміж тарілок.
А я все своїх вогняних, незбагненних,
Шалених не можу зібрати думок!
Не сипляться рими мої зорепадом,
Як я в своїх мріях плекала давно.
І щось не виходить сьогодні зі складом:
Не грає поема, як добре вино!
Вже чую, як з вулиці діти гукають,
А я все в безмежжі наборів і тем.
Насуплено син раз у раз поглядає:
« Чого ми і досі гуляти не йдем?!»
--«Синочку, малий , почекай іще трошки,
Ще хвильку, бо саме римується ось.
Ану підкажи, що писать про волошки »--
І знову усе навкруги зайнялось!
… Постояв малий, і, похнюпивши носа,
Узявся конструктором гратися знов.
А чоловік, поглядаючи скоса,
Чекає на свій ще не зварений плов.
А я все прошу : «Ну пробачте, миленькі,
Ще декілька слів, і прийду вже до вас.
Я зараз допишу швиденько-швиденько,
Допоки у думці ще вогник не згас.»
… Вже син зголоднів і обідати хоче,
Бо так нагулялися з татом в дворі.
Мені чоловік : «Ти вже нерви лоскочеш,
І топчешся вже по моєму добрі!
Я більше терпіти оцього не стану,
Це вже переходить за всяку межу!!!»
А я : « Ось… строфичку…маленьку…останню…
І миттю обід готувати біжу!»
Як гляне на мене—мов блискавка з неба!
Як гримне дверима—в вухах загуло!
« Такої дружини удома не треба!
Щоб їсти нічого, крім рим, не було!»
Закрив двері ті, і пішов. Ой,не знаю,
Що буде вже далі казати мені!
… І тут…аромат…найсмачнішого чаю
До мене приходить,немов уві сні…
Відкрилися двері—коханий заходить,
В руках він несе той омріяний чай…
Не знаю, де він в собі сили знаходить
І тихо шепочу йому : « Вибачай…»
Він глянув в мої уже стомлені очі,
І лід із думок його скрес.
« Пий чай—в животі он буркоче
В одної з палких поетес!»
… Вже чую на кухні робота вирує,
І син попоїв досхочу.
А я все римую-римую-римую!
Про себе слова підходящі шепчу.
… Поезія—пошук і слів, і сюжетів.
Це – прірва, де ти стрімголов!
« Спасибі!»--кажу таким сім’ям поетів,
Де витримка , сила, любов!
Хоч часто ті люди, яких ми кохаєм,
Чекають уваги від нас.
А ми все про когось поеми складаєм,
Красивих шукаючи фраз…
Вони ж нам частенько і чай приготують,
Допоки ми в світі чудес.
Спасибі мужчинам, що просто шанують
Коханих своїх поетес!!!
