Над прірвою в небо дивлюся...
Із нього вже котяться сльози...
Там маки цвітуть диво цвітом...
В льоду, бо прийшли вже морози...
Там марево білого шовку
Летить, ставить широко руки...
Воно дуже хоче навіки
Забуть, що є слово "розлука"...
У небі зоря майоріє,
Вона в синеві там єдина...
З її теплих уст донесеться:
"Де можу знайти я родину?"
Там місяць в пітьмі височіє,
Боїться тихенько світанку....
Адже його швидко забудуть,
Лиш сонце прокинеться зранку...
Пливуть там замріяні хмари,
Але одна одну не бачать...
Навколо пітьма все вбирає,
А кожна із них тихо плаче...
І все так прекрасно на вигляд...
Дивлюсь - аж серденько палає...
На жаль, над прірвою в небі
Ніякого щастя немає...
