Як палко люблять ті дівочі очі,
Що їм не спиться серед ночі.
Розмови дивні аж до ранку,
Настане тиша на світанку.
Ати боїшся тих очей.
Ти схожий на малих дітей.
Вони також хутчіш тікають,
Коли незвідане вбачають.
А я ж не прошу геть нічого,
Мені достатньо і простого:
Малого поцілунка в губи й ніс.
Твої думки - дрімучий ліс.
В них заблукати не проблема,
Та тільки є одна дилема...
Кому потрібні ті ліси,
Які позбавлені краси?
Краса у намірах, словах,
Немає місця слову страх.
Відмовки дивні всі твої
І почуття не схожі на мої.
