Зорею падаю в земні покоси щастя.
Дощем холодним щастя завіщую.
А поки листя. Ніч.А світла в світі нащо?
Коли тебе не бачу, голос твій не чую.
Як срібна ліра,дзвінко -срібна ліра
Свою мелодію тобі я наспіваю.
Як чиста,світла і безсмертна віра
Я тріпочу. І це мене лякає...
Не завжди осінь ходить мимоволі.
Не завжди зорі падають у щастя.
А я все блище у своїх долонях.
Лечу. Мовчу.Так дійсно буде краще...
