скільки ж їх
в страшнім відчаї?
скільки ж днів їм
відлічено?
бути в правді -
провиною,
стати в полі
билиною...
зерно в мишачих норах-
ой, обід буде скоро...
за селом хата в квітах:
-чом не граються діти?
погляд мамин десь блудить:
-десь пішли поміж люди...
-з чого вариш куліш ти ?
-варю ручки і ніжки...
в очах совість розп"ята...
голоси́ть в небо хата...
хто ж вони, тіні- звуки,
в мозолях чорні руки...
вже без їжі попухли...
вожді в маршах поглухли...
...а сьогодні знов спроба -
брешуть, як буде добре...
свічка-пам"ять на вікнах...
листопадове віче...
так... я теж вбачаю у цьому "зараз" історичні паралелі... зараз - той самий геноцид - тільки "вялотєкущій" і спрямований на пагубу духу, чим па пагубу тіла... а це - взаєпопов"язані речі... і дух первинний... отака печаль нині у нас... треба протистояти - кожному кріпити у СОБІ ДУХ... у цьому наша перемога... але хто повірить... які наші думки - така наша реольність - це закон... а які думки наші? якими вони можуть бути - якщо думки стихійні? негативними, бо такі умови створюють... штучно...до речі, у Дніпропетровську вийшла книжка про психологічний вплив голодомору і репресій на українців... "...И в нынешнем поколении жив подсознательный страх – перед голодом и перед начальстывом, а также низкая самооценка, понимание собственной беспомощности, незначимости и чувство потенциальных жертв. Одним из проявлений подсознательного страха голода является привычка доедать из тарелки все, даже через силу…"
zazemlena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00