На все воля Божа:
Захоче - візьме, захоче віддасть,
У відчай падати - якось зовсім негоже,
Вірою жити - така благодать.
Візьми себе в руки, покинь все лихе,
Здійматимуть крила у небо далеко,
Ти ж не створіння душею глухе,
Ти ж є Людина, не якась там лелека.
Просто у серце ти світло впусти,
Най розгориться й ніколи не гасне,
Душею ніколи не пізно рости,
Все, що було - по-своєму прекрасне!
Посміхнись крізь сльози, гарячі й солені,
Відпусти всі образи, гнів та журбу,
Вдихни повітря повні легені,
І покинь із долею важку боротьбу.
Як нам судилось, так вже і буде,
І хто б не закрався у серце до нас,
З часом пройде і всю ніжність забуде,
І посміється злорадно з нас час!