Ти більше незнаєш, про що писати,
уже немає для кого старатись.
Ти вирішила, просто помовчати,
тобі ж набридло помилятись.
Де брехня, де правда незрозумієш,
але для тебе це, вже не важливо.
Ти думала, що так багато вмієш,
та все зуміти не можливо.
Рядок з рядком не поримуєш,
адже тепер ти - не щаслива!
І вже не плачиш, не кричиш
і біль запиваєш вином.
Від страху уже не тримтиш
тепер, усе вже всеодно...
Ховаєшся серед людей,
і знайом "привіт" не говориш.
Не бачиш ти, їхніх очей
бо не хочеш, ти їх ненавидиш.
