Кожен сам про себе пише
Книжечку свого життя
І коли цей світ залише
Все піде у забуття.
Пригадаймо що ми знаєм
Хоч про прадідів своїх,
Аж нічого не згадаєм
Й навіть де могили їх.
А колись жили постійно
У селі серед рідні
Й зберігали все надійно
Дати радісні й сумні.
В церкві в книгах все писали
Хто родився, хто помер,
Хто женився відмічали,
Збереглось це до тепер.
Але нині всі мандрують
І живуть де хто схотів,
Хоч родинний поклик й чують,
Та не знають прадідів.
Кожен там про себе пише
Книжечку свого життя
І коли цей світ залише
Жде його там забуття.
Бо роз’їдуться онуки
По країнах і містах
Й вже від правнуків ні звуку
Наче прадід їм чужак.
Мабуть треба зберігати
Фотки родичів своїх
Та життя їх описати.
Щоб нащадок знав й беріг.
07.01.14.
