Якби не той страшний Голодомор,
Літа війни жорстокі та сумні,
То б не зустрів поранений майор
Оту,що стала матір'ю мені.
Ми їм безмежно вдячні, що живем.
Та інколи в душі така зима,
Як уявляєш батька під вогнем -
Ледь-ледь не там і вже мене нема!
Немає і ніколи не було!
Ніким не знана таїна буття
Підкине серед ночі як від болю.
Стиска важкою думою чоло:
А що ж насправді є оте життя -
Раптовість!?Іспит?Чи дарунок долі?
