це старе піаніно
давно не знало твоїх пальців
пам’ятаєш, люба
як ми танцювали сальсу
під дахами цих старих міст?
я бачив тебе наскрізь
як риби бачать море
як свідки єгови бачать горе
в очах своїх потенційних жертв
твій кришталево-польський акцент
й твоє британсько-руде волосся.
нам багато чого довелося
прожити, пробачити і прочути
ми у танку забували як виглядають люди
і завмирали як кораблі у штиль
втікаючи від пекучих життєвих хвиль
у забуття приречених софітів.
ми не вдавалися до жодних ліків
співали оди сонцю що вставало
і попри страх ніяк не визнавали
що пролунає грім куліс -
ми будемо ніде, хоч були скрізь.
і ось знову осінь
й твоє руде волосся
здається стало ще теплішим
зіграй мені, люба
це старе піаніно
давно не знало твоїх пальців
що може бути для нього гірше?
