піди вимкни чайник,
закипіла давно вже вода.
там зустрінеш ще капці,
не лишай їх на сум одинацтва,
впусти до них побагрянену осінь.
а може в тебе не осінь?
ти давно відкриваєш вікно?
що там? пролетіло птаха волосся?
може б приніс нових звісток
про день або ніч у сусідніх кімнатах.
у тебе запустілі всі рамки?
де фото?
де годуючі спогади ненаситних років?
піди ввімкни чайник,
бо давно не заходила пара,
так давно не мінялось повітря
у твоїй божевільно спокійній квартирі.
ще цікаво, де шарф свій затримав?
чому не даруєш нікому?
нема кого прив*язати до твоїх невгамованих слів?
твій годинник стоїть.
то кого ти чекаєш сьогодні?
чи давно вже прийшли всі твої?
де питання, в які твій спокій тікає?
де шукати тебе?
чи достукатись можна в відсутні безскляні шибки?
підеш вимкнеш чайник,
бо ж давно закипає тобою вода.
