Доле зрадлива, ти вічність невпинна,
Поглинаєш у той гріхів лабіринт,
Доле самотня, ти прикрість бурштинна,
Вабиш жагуче пробігти цей спринт.
Кольорові думки на кожному кроці,
Чорно-білі ж позаду блукають,
Танцюють у слів гіркому потоці,
Повільно в безодню зникають.
Душа поневіряється по світу,
Серденько розривається на шмаття,
Не залишилось весняного дивоцвіту,
Ми долі іронічної розп'яття.