Біла кляча мчить і треться
Гривою об на небі зорі ясні
Вітер чеше її аж срібна пилюка несеться
І так вони бавляться але врешті домчать до землі
Ніч підловить її повідець
І довгу розмову заведуть між собою
Прогуляється в села й міста цей зимовий дует
Кляча буде пастись посрібленою травою
І до ранку спокійним
Рознесне вона гривою і хвостом
Кожен двір хати поля і ліси снігом білим
Й вернеться в небо до ставні приляже у сон
