Мені шкода втрачених марно зусиль,
Обперезаних смутком думок батальйони,
Кортасарів ілюзій, солом'яний бриль,
І від тургору - вибух ідей вакуолі.
Мені шкода надій і жаринок в очах,
І несказані мертві таємні паролі,
І звірино кривавий жаринок тих страх,
І згасаючих зір хилиткі медальйони.
Мені жаль, коли люди - облишені мушлі,
Коли пустка і нуль, коли плавиться лід,
Коли лев'яча велич зникає у душах,
Коли білі лілеї сіріють на цвіт.
Мені жаль нещасливців у чаді задушнім,
У лещатах залізних без долі людей,
І як гірко, що світом панує незрушність -
Незбагненно жорстокий порядок речей.
11.02.2013
smytno 
