Той погляд твій сміливий та глибокий,
Фігура статна, незалежна та п’янка,
В очах твоїх лиш сум та непідділена журба.
І серед шуму й галасу ти ніби сам
Багато люду й ти один,
Ти ніби прагнеш щось сказати, та не можеш,
А що ж тримає на замку твої вуста?
І в посмішці твоїй така розхристана душа,
І в ній я бачу віддзеркалення моє,
І знаєш ти, що я відкритая, мов книга та…
Блукаючи ти всю мене вивчаєш,
Частину за частиною читаєш,
І знаєш ти, хто я насправді є,
Що не тримаю в таємниці я нічого,
Від тих очей блудних, звабливих, одиноких…
І поглядом говорячи з тобою,
Ми ледь торкаємось дурманними очима,
Тоді ж я в небо взір свій підіймаю,
Молю почути мій балаганний крик,
Від холоду того, що тіло й душу всю мою морозить,
Що серденько моє мале вже вкотре рве,
Та погляд той…звабливий, одинокий,
В якому хочеться мені таки тонуть,
І нині, вже за разом в раз,
Хоча й не розуміючи того,
Ти все ж рятуєш душу згублену мою…
