(Акровірш)
Поле ген до горизонту,
ОсяжнИй врожаю лан,
Килим жита неповторний,
І(И) пісня жайвіра луна.
Сонце променем заграло,
Обрій хвилі колихав,
Небо в фарбах засіяло,
Цілить запахами трав.
Елексиром квіти манять,
Зеленіє дальній ліс,
Інсоляцію він вабить,
Й чути солов’їній свист.
Даль казково виграває
Екраном зваби і чудес,
Ранок косарів вітає
Одкровенням нічних рос.
Стали дружно до роботи,
Акордом мускулів та кіс,
Облились солоним потом,
Чистий кладучи покіс.
І ранком, в погожий день
Вони ярмо своє тягли,
І(И) туга тужна із пісень
Їсть славних орачів землі.
Сонце нещадно їх палило,
Тавро колгоспника гнітило.
(Ь)
1.02. 2014р., Київ
