Як тихо навкруги,
навколо лиш сніги.
Сніги й морози,
а я ще все в дорозі...
Моя дорога ще триває,
та снігом очі закриває.
Небачу я куди іти,
Сонце прошу,засвіти!
Освіти мій шлях,
я бачу він є,в полях,
І в лісі є стежина,
а де моя єдена?
Покажи мій правий путь,
де незгоди пропадуть?
Вірну дорогу покажи,
щасття де?скажи...
Де тепло мене зігріє?
скажи,бо вже сутеніє.
Темна ніч настане,
в страху мене застане.
Невстигну я сховатись,
і незможу відізватись.
Страшно буде в темноті,
і сидітиму я в німоті.
І чекатиму я знову ранку,
шлях продовжу на світанку.
І буду я іти невтомно,
щасття де?-питатиму я скромно.
Питатиму у ліса й неба,
чи незнають де?що мені так треба.
Спитаю я у річки й поля,
де живе моя,та доля?
Де живе та радість моя?
Може знадобиться там і зброя?
Чи доведеться битися за неї?
Можливо стати з кимось на дуелі?
За щасття й долю буду битись!
хватає сили,щоб відбитись.
Відбитись від жорстокості та болю,
недам я душу у неволю!
І хай я шлях той поки що незнайду,
у мене є мета,і я до неї йду.
А як відшукаю я той вірний путь,
Незійду з нього я,і хай вже катують там та б'ють...
