Мої ноги по хмарах ідуть,
голова кучерявиться в кленах,
ой куди ж бо, куди це ведуть
тії очі, що кольору лену?
Світ блакитний і грішний такий
пахне літом й чужими слідами,
був учора ще день золотий,
а сьогодні стікає сльозами.
Мої ноги – чи ж ноги мої? –
Руки-крила у невідь несуться,
розпинають сади солов’ї
й перекривлюють істини сутність.
Був же вчора і я не таким, –
ой ви, очі, ой очі кохані, –
заливає дощем золотим
рута серця скривавлені рани.
Створено 16. 02. 2003 року, м. Львів
Опубліковано:
1. Гомін Підгір'я. Альманах, вип. ІІ. Дрогобич: "Коло", 2004. – С. 57 – 58.
2. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. - С. 83.
3. Енциклопедія сучасної творчості (Літературний альманах). – Хмельницький, Вид. Стасюк Л.С, 2016. 224 с. – С. 192 – 193.
