Солодких снів тобі, любий...
Ти навік забув мене в пітьмі,
Забув згадати зранку вчора,
Зранку о п*ятій ти пив каву....
Ти забув мене привітати,
Що я навчилась відпускати,
Що навчилася, прощати,
Що я навчилася,без тебе існувати...
Що знову, рік за роком я сумую,
Що рік за роком, крок в безодню,
Без тебе і проміння холодне,
І сніг сьогодні вже не в радість....
Що ти пішов залишивши самотню,
Бліду мене у ситцевій тканині,
Мене хвору, мене тривожну...
Мені сумно в цій трагічній годині.
Мене завжди веселу і щиру,
Замінило щось чуже,
Тобі вірну та кохану,
Потрібно теж позбавити життя....
Вибачаючись, буду щоразу на колінах
Біля твої могильних зівявших квітів,
Біля твоїх похоронених надіях...
Біля мого похоронего серця...
(9.02.12 рік - обірвалося життя дорогої мені людини В. Воронова, поета Voronov)
