Тут безліч облич- очі пусті.
Здається люди сліпі,
і всі не ті.
Вони вмирають лиш раз,
живуть лише раз.
Вони так схожі на нас.
Достатньо посміхнутися раз,
та важко сказати в наш час:
"Я не дарма прожив."
Місто з сірих стін гне у низ.
Прописало скрізь,
-слабкі гасла душі;
із тканин.
Глянцевий блиск вітрин,
в них ти один.
Байдужість убила людей,
мабуть і мене.
Дощі у душі,
і це все гнітить.
Достатньо б знайти,
кохання, хоча б один раз у житті.
Та чи зможеш ти,
за своїм серцеем так просто іти?
Насправді, можливо лиш раз.
Насправді сказати: люблю.
Коханій людині одній.
Достатньо б знайти кохання,
хоча б один раз у житті.
