Для нього та для неї це був справді історичний момент, коли вони зустрілись!
Запитаєте чому історичний.? Тому що доля з того дня їх разом пов`язала.
І ви знаєте, все розпочалось отак:
Того дня падав рясний сніг, лютий мороз
трохи пощипував за щоки.
З університету вийшло четверо дівчат приємної
зовнішності.....
Які дуже галасливо обговорювали свого нового вчителя
фізкультури.
Погомоніли ще з хвилинку і почали прощатись... Трьом було в одну
сторону а героїні нашого оповідання зовсім в іншу. Довге шовковисте волосся легко
і непомітно поплило у своєму незрозумілому танці при перших кроках засніженим
тротуаром......
Христина дуже любить зиму, а особливо таку!
Чи то вона замріялась чи
про щось задумалась і не помітила, як із за її спини раптово вискочив той самий
вчитель.
Куди ви так поспішаєте? запитала ввічливо.
- Ой даруй, та сьогодні в центрі
міста виставка картин буде прододитись.
- О не знала) а що за стиль?.... Допитувалась учениця.
Вона ж колись в дитинстві гарно малювала. Давайте не буду вам казати і .....
чи не бажаєте зі мною? До маршрутки ще ціла була година, та й стовбичити так довго
дівчині справді не хотілось. Бачу ви вмієте брати бика за роги) Згодна за умови що ви
...проведете мене додому. Все виглядало доволі кумедно, допоки дівчина не перейшла на
ти. - Спілкуючись з Вами, розумієш, що життя набагато цікавіше, ніж думаєш..........
її мова була легкою і невимушеною. Така вже вона є , Христина) Їй подобалось усе що він
показував та говорив, і те що мати буде нерада запізненням з навчання відійшло
на другий план.
Їй хотілось взяти пульт й зупинити світ на паузі.
- Я захоплена Вашим
професіоналізмом! Навколо Вас ореол мудрості і розуміння! Наче жартома а наче й ні,
похвалила вчителя студентка. Й сама собі поставила діагноз - Закохалась...
Незабаром опинились на місці....затеревенили про картини, а там і справді було чим намилуватись.
ви не повірите ) ......наближались сутінки... Це шедевр да Вінчі, показав рукою
вчитель на одну з картин, й обнявши легко студентку за плечі повів ближче. Що ти бачиш
в ній як добре б придивилась? Вона відповіла ,вас;-) І осомившись враз опустила голову
до низу. Їй задавалось що вона зараз трісне з сорому. Або застрибає від радощів. Слухай
щось ми топчемось на місці - давай пройдемось - вчитель запропонував. І усміхнувшись
різко з себе вичавив - я зголоднів! А ти як? З мене все що забажаєш! То як.... згода?
Так теж є трохи ....і що ви пропонуєте, але не радила б вам казати так раптом забажаю неможливого - кепкувала наша героїня! Та Максим Петрович запевнив: Ловлю тебе на слові.
І якщо виконаю це твоє бажання, тобі загадаю щось. з чого то маю виконувати ваші бажання...,?
ми так не домовлялись) а от ви повинні відповісти за свої слова...вона говорила з ним так
наче він не її вчитель а ..... близький друг, з яким з дитинства ще дружила.
Він запросив
її в кафе, але вона відмовилась .
Вже було пізно. Знаю що ви голоденький але мені пора...
пробачте, хіба що ви мене поцілуєте тоді погоджусь. Вчитель відверто зніяковів від такої
прямолінійності. Але від радості аж засвітився наче ліхтарик. Нагнувся й мило поцілував
в щічку,
Ну ви хам) чому ви так вчинили? пожартувала ж просто. ви негідник....ви ...ви...ви
мов забула слова...
Христю ти дуже вродлива!
-Ви ще й смієте з мене насміхатись)
-Ні ні зовсім ні, я не те хотів сказати,- від непорозуміння вчитель намагався викрутитесь квіткою.
Зачекай тут, сказав й побіг до жіночок що продавали квіти . Але коли він
повернувся З червоною трояндою в руці, не побачив дівчини на місці, не дочекалась значить...
Засмутився й опустив вниз троянду...
Отакий невдаха пробурмотів собі під носа. А тут враз
хтось позаду шепнув:
- Ви сподівались що мене немає? Максим Петрович зрадів
і даючи квітку сказав
Це за те що ти не зникла .....
16.02.2014 року...
