Пробач, Україно, пробач, моя нене,
Що, не побачу вже вільну тебе.
Весною – красною віття зелене,
Пробач, що немає вже більше мене.
Пішов я не сам, і не з власної волі,
Я просто хотів тебе вберегти.
Щоб більше не знала ти, мамо, недолі -
Хотів ключик до щастя я твій віднайти.
Пробач мені, рідна, за те, що я втратив
Найцінніший дарунок – моє життя.
До тебе, любов моя була сильніша.
Щоб світле в народу було майбуття.
Я,мамо, молився Господу Богу,
Щоб уберіг він тебе від біди.
Молився, у бій ішов, та вже не зможу -
Кулею зупинили мене війська Орди.
Боліло у грудях, пекло до нестями.
Закінчилось все, уже не болить.
Нема мене мамо, та пелюстками,
Весною на квітах знов буду я жить.
