я пішки дійду від вокзалу і аж до бойОвища.
а доки ітиму виплачу все, що боліло ось тут.
вони ж не хотіли ні вбити, ні в мерти, а покищо..
каміння і квіти, і досі не помщений друг.
я пішки пройду, лишаючи слід на згарищі,
у пам'ять збираючи те, що не зможу забуть.
вони ж не хотіли ні вбити, ні вмерти, а покищо,
мільйони жінок так само за мною ідуть!!
ми пройдемо разом болюче по тернах, бруківкою,
минемо побите і палене лоно Вкраїни,
ми в пам'ять про вас, про сотню померлих, піднімемо
ту, що стоїть на колінах!
