Коли ранок розпочинається з посмішки -
люди видаються більш привітними,
будні не надто сірими,
а незгоди зовсім непомітними.
бо ж є Ті від яких тепло
думаєш - торкаючись обпечешся.
до Них повертаєшся знову.
з упевненістю твердиш, що й ще повернешся.
вкотре.
обпікаючись.
відоме нам - невідоме нікому.
залишиться з нами і з стінами нашого дому.
зітреться часом: як старі фото,
пісні з платівок, мільйон отриманих пожовклих листівок.
і Ми прочитаємо сотні книжок,
відомих поетів й нікому не знаних,
вдихаючи запахи їх сторінок.
та Нам би до віку
ділити
одні
мурашки
на Двох.
18.||.2014.
