На світанку заховаю правду,
В очах небесно-льодяних,
У дзеркалі звертатимусь до них,
Запитаю про вчорашню зраду.
То буде зранку… буде завтра…
І кого я зраджу? Совість?
Самого себе? «Молись.
Читай священну мантру.
Збудуєш щастя на землі.»
Шепоче страх в вечірній млі.
Сховаюся в холодній ковдрі,
Зіграю музику душі,
На клавішах ком’ютерних чорнил,
Як вимагається по новій моді.
Нехай осудять небайдужі.
Я житиму, як і до цього жив…