|
На той вечір вона запланувала зробити щось дуже важливе - поплакати. Так, саме поплакати. Вона відчувала нагальну потребу вивільнити сльози. Давно хотіла це зробити, але якось не випадало нагоди, відповідного часу і місця. І от, повернувшись додому після важкого, не робочого, а все ж важкого дня, вона пішла у ванну, зняла макіяж і пішла готувати вечерю.
Зовсім не думала про те, що і якими шматками нарізає, чи буде це взагалі смачно, лишень про те, як їй зробити це. Зробити непомітно, так, аби не було зайвих запитань від чоловіка та дітей. Вона не хотіла розмовляти, а тільки плакати.
………
Але ж чому?! У неї чудова сім’я: її чоловік кохає так сильно, що можна лиш позаздрити. Від того ж чоловіка у неї двійко прекрасних діток. Вони – це забезпечена молода сім’я. Вони щасливі. Хіба ж хочеться людині плакати, коли вона щаслива?! Хіба, якщо від щастя…Та не в її випадку. Не від щастя їй хотілося плакати. Не від щастя. А від чого - не знала й сама. Але відчувала, що їй то потрібно і якнайшвидше. Це було їй настільки потрібно, як собаці, щоб її вигуляли; як чоловіку, котрий задихається, щоб послабили краватку; як немовляті, щоб його любили.
………
За цими роздумами незчулася як приготувала вечерю. Залишилося тільки нарізати овочі. Випадково, дорізаючи останній томат, розрізала долоню. Поріз був неглибоким, але на поверхню сходило чимало крові. Чоловік доволі швидко зреагував і побіг за бинтом і всім необхідним, щоб перев’язати руку.
………
Вона лежала на дивані з простягнутою убік рукою, наче просила милостиню. Чоловік обробляв рану, перемотував, забинтовував. Діти стояли збоку і перелякано дивилися на свою маму. А вона просто лежала і плакала. Ні, не було жодних голосінь чи нарікань, не було ніяких слів. Лише сльози. Вони стікали по її щоках, по носі, губах, текли по шиї, іноді дотікали до її грудей. Такими гарячими були оті сльози, що їй здавалося, що вони роз’їдають її шкіру.
А вона посміхалася. Легко, майже непомітно. Але посміхалася.
Ніхто у тій кімнаті не знав, через що вона насправді плакала.
Вона, до речі, теж.
ID:
486407
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.03.2014 23:51:32
© дата внесення змiн: 17.03.2014 23:51:32
автор: Pinakolada
Вкажіть причину вашої скарги
|
