Який смішний цей горобець,
Літає в світі навманець,
Шукає їсти,десь поспати
І більш нічого не хоче знати.
Ми презираєм горобця,
Бо яке у нього є життя.
Не знає розкошів, палаців,
Бо смітник його є хата.
Та все йому це є байдуже,
Що презирають його люди.
Бо хто ж людина є така...
Не долетіти їй до горобця.
Людина грішна і сліпа,
Не бачить істини життя,
Не бачить неба чистоти
І рік прозорої води.
Всю істину свого буття
Звела до золота вона,
Яке засліплює їй очі
І вічності людина хоче.
А що шукає горобець?
Лиш воля є його вінець.
Він бачить все, що тільки схоче
І золото йому не сліпить очі.
Ось так живе цей горобець,
Літає в світі навманець.
Та знайте, люди, що в житті
Він є святіш, ніж ми усі.
