Звук чарівний десь гукає,
То кобзар любов несе
З нею він усе здолає,
Все здолає, - все пройде.
Крик і стогін навкруги,
Шаблі брязкають в ночі,
Всюди полум’я і жах.
Люди верхи на конях
Голови усім рубають,
Серця кров’ю обтікають.
То ординці нищать люд
Ріжуть, б’ють, плюють. Плюють
На все: й совість, й Бога теж.
Хижість їх не має меж!
Люд знекровлений лежить,
Татарва на це глядить
Й усміхаючись мовчить.
Все затихло, ніби спить…
Але тут встає мужик(Кобзар)
Ран в якому не злічить
Він встає, на них глядить,
Полум’я в очах горить
До нього підходить хан
Величезний, як бархан
Той кобзар його піймав
Міцно до себе притяг,
Пару раз харкнувши кров’ю,
Він тоді йому сказав:
«Переможемо – любов’ю,
Так мені Господь сказав!»
10червня2007року
