- Це було немов марення, але десь між цим світом і світом сна.
Море. Не надто довга, кам'яна пристань, що розділяє пляж на дві частини. На запитання: "Як я дізналася, що це саме Вона?". Замість відповіді, я лише знизую плечима і кажу "Не знаю". Я майже відразу зрозуміла хто ця граційна, зваблива, спокуслива й заворожуюча жінка, яка ні на мить не дозволить тобі відволіктись від неї. Навіть перевівши погляд, ти розмірковуватимеш про її наступний крок уявляючи її стрункі ноги на високих підборах(які з її грацією здадуться тобі пір'їнкою) та соковиті, мов ті стиглі вишні - губи, які так і хочеться лизнути хоча б кінчиком язика.
Голі, білі плечі, які лишаються біліти, навіть попри палаюче жовте сонце, яке не згодне щоб йому ставили умови. Вона робить кроки і вітер здіймається; навкруги все починає потрохи пливти, і вже не видно тих розширених зіниць і перекошених гримас людей, які були до цього. Ще трохи і жінка в чорному, облягаючому до колін платі з на пів прозорим шлейфом по заді буде над обривом. ЇЇ чорні нігті відмовляться вигоряти. Акуратний, маленький капелюшок нахилений на бік. Вона злегка згинає коліна, щоб присісти, однак вчасно опам'ятовується, пригадавши що без трусиків.
Її подальші дії мені не відомі, лише бажання захопити мене в полон.
