Ми хочемо співати шану,
А нас тягар життя тримає,
Не пройдемо без нього в Браму,
Що від безсмертя відділяє.
Брама-брама, немов сокира,
Що відрубає мертве гілля,
Твоє безвілля - моє безвілля,
Моя покора - твоя покора,
Побачення у осокора,
Цілунки і співи солов'я.
Чую, чую я твої думки,
Що мов сріблясті дзвони стогнуть,
І давить мене тягар сльози,
Немовби важить вона тону.
Коли ж впаде сльоза на листя,
Що бруньками було ще позавчора,
Я лагідно зніму з тебе намисто,
Мене здивує твоя покора,
Омита росами чи сльозами,
Прикрита тонкими долонями...
Побачу все, що було з нами,
Побачу все, що буде з нами,
Що не вбите перегонами.
05.05.1991
К.
КВ-1
