Якось, в серці Тараса малого
Величезна любов народилась.
І відкрився йому всесвіт слова,
І в душі його крила з'явились.
А кохана його, наче квітка,
Ніби цвіт калиновий, вишневий.
А кохана його - як лебідка,
Ніби птаха в безкрайому небі.
Одночасно тендітна і сильна,
Не зламають її лихі днини.
Вона буде щаслива і вільна!
Краще в світі ім'я - Україна.
Важко було Тарасу, бо доля
Їм любитися не дозволяла.
Україну, мов квіточку в полі
Вітри злі нахиляли й ламали.
Та боролись обоє за віру
У майбутнє їх світле та чисте,
За безкраї сади щастя й миру
І за ниви й поля колосисті.
Є у світі мільйон видів зброї
І несуть вони сльози та горе.
Та Тарас наш розумний був воїн.
Його сила - у серці прозорім.
Він любив, сподівався, молився,
Він страждав, вірив палко і свято.
Ні богам, ні царям не скорився,
Йшов упевнено, стійко, завзято.
Більш не має такого Тараса,
Та частинку його я знайшла.
Вона в сірому світі - прикраса -
Українська безсмертна душа!
